Міністерство Освіти і Науки України Національний Університет «Львівська Політехніка» Інститут комп’ютерних технологій автоматики та метрології Кафедра Захисту інформації
Звіт Про виконання лабораторної роботи № 1 З курсу «Робота в Інтернеті» Львів 2014 Мета роботи: вивчити процедури, якими користуються мережеві адміністратори для визначення працездатності комп'ютера та подальшого налаштування сервісів в мережі Інтернет; ознайомитися з основними комунікаційними утилітами у складі ОС Windows XP, які дають змогу протестувати з'єднання з віддаленим вузлом (ping), визначити маршрут проходження даних (tracert), таблиці маршрутизації (route) та спостерігати за часом і маршрутом проходження інформаційних пакетів (утиліта NeoTrace Pro). Теоретична частина Кожен комп'ютер в мережі Інтернет має адреси трьох рівнів: 1. Фізичний. МАС-адреса мережевого адаптера, наприклад 11-A0-17-3DBC- 01. Ці адреси призначаються виробниками устаткування і є унікальними адресами, оскільки видаються централізовано. MAC-адреса має формат з 6 байтів:старші 3 байти – ідентифікатор фірми виробника, а молодші 3 байти призначаються унікальним чином самим виробником. 2. Мережевий. IP-адреса (Internet Protocol address) - це унікальний ідентифікатор (адреса) комп’ютера, підключеного до локальної мережі або глобальної мережі Інтернет. Комп'ютер, який має IP-адресу називається хостом.IP-адреса представляє собою 32-розрядне (для IPv4) чи 128-розрядне (для IPv6) двійкове число. Переважно використовується IP-адреса, як 32-розрядне двійкове число представлене для зручності роботи в вигляді чотирьох десяткових чисел, розділених крапками, наприклад 192.168.19.55. 3. Символьний. Доменне ім'я, яке запам'ятати істотно простіше, ніж IP- адресу, наприклад www.lp.edu.ua. Ця адреса призначається адміністратором (через DNS-сервер) і складається з декількох частин, наприклад, імені сервісу (www, smtp, ftp) або імені користувача (vlad в доменному імені vlad.polynet.ua), або назви організації абонента (може бути бренд, назва фірми, слово, що говорить про діяльність компанії і т. п.), доменної зони першого рівня (ua - позначення країни, com - позначення організації). Доменні імена несуть в собі певну інформацію, зрозумілу користувачам мережі. Існують різні фізичні способи підключення до Інтернет: 1. Технологія ADSL. ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line — асиметрична цифрова абоненська лінія) — модемна технологія, яка перетворює стандартні абоненські телефонні аналогові лінії в лінії високошвидкісного доступу. Основна перевага даної технології в тому, що немає необхідності прокладати додатковий кабель до абонента, натомість використовуються наявні телефонні лінії зв’язку. 2. Сеансне підключення Dial-up (через телефонний дзвінок до провайдера - швидкість мала, зв'язок ненадійний). Підключення відбувається по комутованим лініям зв’язку. Як правило, це міська телефонна мережа. 3. Через локальну мережу, підключену до маршрутизатора. 4. Технологія GPRS (через мобільний телефон). Для підключення до Інтернет необхідно, щоб у комп'ютера були задані параметри мережевого підключення (статично або динамічно): - IP-адреса; - IР-адреса маршрутизатора (шлюзу); - маска підмережі, що визначає діапазон IP-адрес комп'ютерів в локальній мережі, керованих найближчим маршрутизатором (комп'ютеру необхідно звертатися до своїх найближчих сусідів для обміну службовою інформацією). Приклад: 255.255.255.248, що означає 255.255.255.255- 255.255.255.248 = 7 мережевих підключень може бути у маршрутизатора; Параметри мережевого підключення визначаються адміністратором локальної мережі, провайдером інтернет-послуг або призначаються шлюзом автоматично. До складу операційної системи Windows XP включено ряд комунікаційних утиліт, які дають можливість перевірити працездатність з'єднання з віддаленим вузлом (ping), прослідкувати маршрут проходження даних до віддаленого вузла (tracert). Для їх запуску достатньо перейти в режим командного рядка (Пуск- Програми-Стандартні-Командна строка або Пуск-Выпольн...